Всесвітньо відома класика жанру – оперета Імре Кальмана «Сільва» стала прем’єрною у Бердичеві. Тут, у новому «Музично-драматичному театрі на Європейській» вистава відкрила театральний сезон. Першим на сцені зіграв Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного.

Глядачі з хвилюванням стежать за долею зірки кабаре Сільви Вареску і князя Едвіна Воляпюк. У ролі цієї красуні – актриса, родом з Бердичева, – Лілія Духновська-Бех. Уже 7 років вона – солістка академічного театру в Одесі, де  виконує головні ролі у багатьох виставах.

«Скільки я себе пам’ятаю, стільки я співала. На гойдалці каталась – співала. І мама питала: ким ти будеш, донечко? Я казала, що звичайно я співатиму», – розповідає вона.

До мрії вона йшла поступово. Музична школа, затим музичне училище і консерваторія. У Києві з нею не склалось, тому рік працювала у Житомирському драмтеатрі. В Одесі талановиту дівчину взяли одразу на 2-ий курс консерваторії. Лілія упевнена: від мрії відмовлятися не варто.

«Хотіла співати оперету. Мені подобається цей жанр. Коли я вперше вийшла співати, дух перехопило просто. Це велике щастя», – говорить Лілія Духновська-Бех.

Театральне життя – це постійний шалений ритм. Гості з Одеського театру музичної комедії це доводять. О третій ночі вони сіли у потяг, щоб приїхати у Бердичів, де о 18-ій годині їхня вистава. Вони не втрачають жодної хвилини: під пильним оком головного режисера оркестр налаштовується на роботу, балет і актори паралельно репетирують на сцені. Разом з тим готують декорації.

«Сьогодні 65 людей на сцені, а я працюю зі 150, можу з 200. Це моя професія. Як мені це вдається? Та от так! Працюю! Насправді це попередня серйозна робота за столом. Як правило, півроку працюю над задумом», – ділиться із нами Володимир Подгородинський, головний режисер Одеського академічного театру музичної комедії.

Пан Володимир має 20 років професійного стажу у театрі, з яких 5 – він уже головний режисер. Чоловік каже: приміщення театру у Бердичеві чудове, має всі умови для роботи. Він упевнений: театр – це храм мистецтва, до якого треба вміти прокласти дорогу. Цим, мовляв, і має займатись керівництво увесь театральний сезон.

«До того, що ви створите трупу, вам треба запрошувати хороших артистів і колективи, отримувати гроші, здавати в оренду зал. Наш театр теж запрошує зірок з-за кордону, приїздять серйозні колективи. Двері театру мають бути відчинені для хорошого мистецтва, високого. Щоб не було халтури. Важливо щоб керівництво вашого театру запрошувало якісні колективи, щоб рівень культури в місті постійно зростав, був на високій планці», – розповідає головний режисеракадемічного театру в Одесі.

Після репетиції актриси починають «наводити красу». Уміння працювати над собою як і стежити за зовнішністю – це основні правила роботи. Поки жінки чаклують над образами, чоловіки налаштовують голос на оперний спів і діляться секретами театрального життя.

«Тонкість акторської гри – зробити це правдиво. Коли актори грають негідників чи закоханих, то це не означає, що так є насправді, що між ними гарні відносини», розповідає Сергій Богаченко, артист театру.

В образі Сільви Лілія Духновська-Бех не може не зачарувати глядачів. Для неї виступ на сцені театру в рідному місті – хвилюючий. Адже тут у якості акторки вона вийде до глядачів уперше.

«Мені подобається моя робота, бо люди радіють. Вони приходять в театр послухати красиву музику, подивитись красивих акторів, як вони рухаються і гідно себе показують. Бо чим більше енергетики ти віддаєш, тим більше ти її отримуєш», – розповідає вона.

12-річна дочка Лілії не змогла приїхати з мамою, але вдома, в Одесі, – це  головний критик актриси.

Після третього дзвінка глядачі в очікуванні оперети. Актори ж – в очікуванні гри.

У касі говорять: квитки на виставу розкупили за декілька днів. Імовірно, кажуть гості з Одеси, тому що «Сільва» – одна з оперет, яку можна дивитися і слухати нескінченно. Адже у ній поєднались чудова музика, дотепні діалоги, популярні арії улюблених героїв. Ця оперета є казкою для дорослих. І в антракті про це говорять і самі бердичівляни. Люди кажуть: хочуть, щоб і в Бердичеві була власна театральна трупа.

Друга дія оперети тримає глядачів у напрузі. Адже усі вболівають за перемогу кохання і щасливий кінець.

Без перебільшення можна сказати: прем’єра у Бердичеві вдалась. Люди задоволені і вдячні акторам за ковток «свіжого» повітря у ланцюжку буденних справ.

Театру у Бердичеві одеські актори бажають створити професійний колектив і вдячних глядачів. А ще – бути відкрити до спілкування з людьми та мас-медіа. Це, кажуть, невід’ємна складова успіху.

Матеріали взяті з сайту http://zhitomir.today

 

Залишити відповідь

X