Що то за місто, в якому немає вулиці, що веде до театру?!..

Ну, вже точно не Бердичів!

Лише ступіть на Європейську і ви неодмінно відчуєте, що те саме місце, в якому панують Талія з Мельпоменою, зовсім поруч –  ноги самі приведуть вас до будинку під номером 21. Цей сонячний й водночас стримано-величний красень не зрівняти з жодним іншим – його видають суто «театральні» статура та зовнішність із рисами, що підкреслюють багату історію.

Акторські перевтілення на тутешній сцені відбувалися ще на початку ХХ-го століття, ще тоді, коли приміщення належало відомому місцевому меценату, підприємцю, лікарю за фахом Давиду Мойсейовичу Шеренцісу.

Д. Шеренціс з родиною

Давид Шеренціс був високоосвіченою та відкритою у спілкуванні людиною, мав авторитет серед пацієнтів та колег, володів кількома мовами. Як захоплений театрал спілкувався з Айседорою Дункан, Самуїлом Міхоелсом, Олександром Таїровим, Леонідом Утьосовим, Вадимом Орловим та іншими. На отриманій в оренду землі, у будівлі, зведеній в 1908 році, він влаштовує майданчик катання на роликових ковзанах, а згодом, у 1911 році, перебудовує її під міський театр. Тут же було влаштовано ілюзіон «Експрес». Театр стає центром життя міста: сюди приходять і подивитись, і щоб на них подивились. Бердичівський театр, що здавався в оренду гастролюючим колективам, бачив чимало зірок та непересічних талантів. Вистави йшли польською, єврейською, російською, українською, а частіше – «бердичівською» – змішаною мовою.

Театр перебував у власності Д.Шеренціса до переломного 1917 року. У травні 1919-го він був націоналізований і отримав назву «Перший радянський театр».

Згодом приміщення було передано управлінню народної освіти.

Попри історичні колізії театральне життя Бердичева не завмирає.

Сцена театру приймала Київську трупу Саксаганського та театр імені Лесі Українки, Московський театр драми й комедії за участю Б.А. Бабочкіна, Київський оперний театр, Ленінградське «Криве дзеркало», Московський «Корш», Київський державний єврейський театр «Кунст-Винкл» на чолі з «корифеєм єврейської сцени Рудольфом Заславським», Київський інтимний театр.

У 1925 році у Бердичеві гастролює Московський єврейський театр, одним із режисерів і керівників якого був C.M. Михоелс. Він привіз постановки на ідиш «200 тисяч» по Шолом-Алейхему, «Ніч на старому базарі», в яких грали кращі актори театру, і серед них бердичівляни: Ада Сонц і Доня Ліберман.

У 1928 році було здійснено капітальний ремонт приміщення театру.

У 30-х роках до Бердичева приїжджають 1-й Польський державний театр, Вінницький облдрамтеатр та театр російської драми, Ленінградський пересувний театр Руської опери, мандрівна капела «Думка», єврейський театр з Одеси та інші.

Крім цього, театр почав розширювати власний репертуар. До п’єс Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Тобілевича, Михайла Старицького, Костянтина Симонова додалися твори Абрама Штейна, Олександра Корнійчука, Володимира Розова, Михайла Лермонтова та інших визнаних майстрів літератури.

Бердичівляни захоплено приймали відомих акторів і співаків: В.І.Качалова, Л.В. Собінова, A.M. Бучму, І.С. Паторжинського.

У 1948 році в приміщенні Бердичівського міського театру з великим успіхом пройшли спектаклі Київського державного  академічного театру імені Івана Франка за участю Наталії Ужвій, Амвросія Бучми, Гната Юри.

У 1959-му році Бердичівський пересувний український драматичний театр було ліквідовано.

Протягом 1959 – 1995 років у приміщенні працював міський Будинок культури. З 1996 року до 2013 року воно використовувалось як районний Будинок культури.

Минуло більше ніж півстоліття, коли у 2013 році міський голова Василь Мазур вирішив відродити театр у Бердичеві. Після визначеної законодавством підготовчої процедури у 2015-му розпочались роботи з реконструкції пам’ятки історії – об’єкта культурної спадщини місцевого значення: дотримуючись сучасних технологій та історичної автентичності, утеплено фасад, посилено конструкції будівлі, оновлено дах, виконано оздоблювальні роботи, облаштовано інтер’єр, встановлено сучасне обладнання. І сьогодні ошатна окраса міста знову готова дарувати за словами Ромена Роллана «радість, силу та просвіту».

 

У новому театрі поєднано витончену старовину з кращим дизайном сучасності. Сцена, партер, вишукані ложі, кришталеві люстри, зручні крісла, оздоблені натуральною деревиною, венеціанська штукатурка, види старого Бердичева на стінах – все це додає театральній атмосфері величі минулого, створює відчуття особистої причетності до таємниці великого дійства. Міський музично-драматичний театр на Європейській має 420 глядацьких місць. Тут створено належні умови і для людей з особливими потребами.

Театр побудовано в еклектичному стилі з сучасним використанням гармонійно поєднаних елементів класицизму, бароко, модерну, неокласицизму, що відрізняє споруду легкістю, витонченістю і прямолінійністю. Особливу увагу архітектори звернули на дотримання пропорцій, монументальність, стриманість, суворість, навіть величність. Підкреслюють обраний стиль гранітні сходи, покриття підлоги, дверні портали.

Сонячний колір холів розширює простір і налаштовує глядача на неповторні враження від величної зали. Поєднання оксамиту та дерева, кришталь люстр та шовк портьєр, бордо стін та золото ліплення підтримують парадність, святковість, урочистість.

Бердичівський театр відрізняється відмінною акустикою, а найсучасніше технічне забезпечення задовольнить найвибагливіших глядачів неповторним звуковим та світловим вирішенням.

 

Рівень культури – яскравий показник цивілізованості нації. Інвестування в культуру, сприяння її розквіту – далекоглядна та мудра політика і стратегія.

Висловлюючи своє захоплення Театром, працівники галузі культури щиро дякують міському голові Василю Мазуру за особистий внесок у відродження нашого Театру. Саме завдяки його наполегливості, вмінню розпочати важливу для міста справу і цілеспрямовано пройти шлях до позитивного результату Бердичів знову випереджує час. Адже, як сказав корифей українського театру Лесь Курбас: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра».

Такі масштабні проекти не просто реалізувати без підтримки, співпраці, роками налагодженої взаємодії. Знаємо, що міський голова від імені усіх бердичівлян щиро вдячний усім, хто долучився до благородної справи відродження Бердичівського театру:

керівництву держави та Житомирської області, Народному депутату України Ревезі О.В., генеральному директору ТОВ «Три ведмеді» Ушмаєву Д.І., директору ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» Ліпецькому В.Л., директору ТОВ «Бердичівський хлібозавод» Анучіну К.І., фінансовому  директору  Коростенського заводу МДФ  Самчук К.І.; підприємцям Бердичева Івасенку О.М., Кашпіруку А.А., Коренівському С. А., Міроненко О.С., Нехворовському О.М., Томашевському Ф. Б., Мащуку О.В. та багатьом працівникам галузі культури і місцевого самоврядування.

 

Корифеї від мистецтва стверджують: прагнеш залишатися людиною – іди до театру. Лише під його склепінням знаходяться усі вічні людські цінності. Щоб переконатися в цьому щиро запрошуємо до Бердичівського музично-драматичного театру на Європейській.

 

Контакти

  • +380 (4143) 4-11-80, +380 (98) 626-17-24
  • МПК: пл. Мистецька,1

    ТЕАТР: вул. Європейська, 21

Каса

  • +380 (98) 626-17-24
  • Каса МПК працює щоденно з 10:00 по 18:00

    Театральна каса працює з понеділка по п’ятницю з 13:00 до 17:00

    *У вихідні дні квитки до театру можна придбати в касі МПК
X